Історія України 10 клас

Посилання на підручник "Історія України" 9 клас https://drive.google.com/file/d/12YHis-E8BH5LjXxI7ELJIFanAeRVjT2x/view?usp=sharing

Увага ! Усі завдання дистанційного навчання розміщено на сайті https://0997780164.gnomio.com/

«Політика коренізації в УСРР: національно-культурне будівництво греків Приазов’я», «Великий терор. «Грецька операція» НКВС 1937-1938 року

Вступ

І. «Грецька справа» НКВС – складова «Великого терору» 1937-1938 рр. Причини політичних репресій проти грецького населення України.

ІІ. Перебіг і наслідки політичних репресій сталінського режиму проти грецького населення України у грудні 1937 - березні 1938 рр.

ІІІ. Видатні представники грецького народу, знищені під час «Великого терору» 1937-1938 рр.

ІV. Список літератури.

Вступ

15 грудня 1937 року розпочалася  «грецька операція» НКВС (Народний комісаріат внутрішніх справ), під час якої в республіках колишнього Радянського Союзу було заарештовано понад 20 тисяч представників грецької етнічної меншини. Усі вони були розстріляні або заслані до таборів. Особливо кривавими виявилися наслідки «грецької операції» у Донецькій (тоді – Сталінській) області, де науковці оцінюють кількість жертв від 5 700 до 6 500 осіб.

ІІ. Перебіг і наслідки політичних репресій сталінського режиму проти грецького населення України у грудні 1937 - березні 1938 рр.

.

Наприкінці 20-х – у 30-ті рр. ХХ ст. у Радянському Союзі остаточно склався комуністичний тоталітарний режим – система політичного панування, за якої державна влада була зосереджена в руках вузького кола осіб із керівництва комуністичної партії (тоді – Всесоюзної комуністичної партії (більшовиків) на чолі з Й. Сталіним), а конституційні гарантії прав і свобод особи – ліквідовані. Здійснення владою політичних рішень і залучення населення для їх виконання відбувалися інтенсивно, через створення внутрішньопсихологічного ентузіазму, та екстенсивно — за допомогою репресивного апарату  шляхом насильства, репресій, духовного поневолення.

Однією з важливих складових комуністичної ідеології була теорія класової боротьби, розроблена К. Марксом і В. Леніним. Особливу увагу В. Ленін приділяв питанню перемоги у класовій боротьбі через встановлення диктатури пролетаріату, яка зламає буржуазні інститути влади, ліквідує економічні основи панування буржуазії (підприємців). Й. Сталін, який очолив комуністичну партію після смерті В. Леніна, доповнив теорію класової боротьби тезою про  її загострення в  умовах будівництва соціалізму. У лютні – березні 1937 р. він говорив про це на пленумі ЦК ВКП(б). Теза Й. Сталіна про посилення спротиву соціалістичному будівництву, загострення класової боротьби коштувала життя величезній кількості людей, оголошених «класовими ворогами», «ворогами народу». 

У сучасній історичній науці репресії другої половини 30-х років у СРСР називають «Великим терором» (інші назви – «велика чистка», «єжовщина»).  «Великий терор»  було розпочато оперативним наказом наркома внутрішніх справ СРСР М. Єжова від 30 липня 1937 року №00447 «Про операцію з репресування колишніх куркулів, кримінальників та інших антирадянських елементів». Виконуючи рішення Політбюро ЦК ВКП(б) від 2 липня 1937 року «Про антирадянські елементи», Микола Єжов встановив ліміти на кільксть репресованих (259 450 осіб), визначив міри покарання (І категорія, 72 950 осіб – до розстрілу, ІІ категорія – висилка до таборів терміном від 8 до 10 років).

Складовою частиною «Великого терору» у СРСР стали так звані «національні операції»: латиська, фінська, румунська, естонська, польська тощо. Однією з «національних операцій»  була  так звана «грецька операція», що проводилася на виконання директиви від 11 грудня 1937 року № 50215 за підписом народного комісару внутрішніх справ СРСР М. Єжова.

Проведення репресій проти грецького населення в директиві пояснювалося тим, що нібито органи НКВС викрили та мають негайно ліквідувати мережу грецьких «націоналістичних, шпигунсько-диверсійних, повстанських, шкідницьких організацій», створених з метою ліквідації радянської влади в місцях компактного проживання греків на території СРСР і встановлення буржуазної держави фашистського типу.

Сучасні історики довели маніпулятивний характер такого пояснення причин початку політичних репресій проти грецького населення. І. Джуха, автор праці «Грецька операція: Історія репресій проти греків у СРСР», зазначає, що при спробах встановити тотальний контроль над усіма прошарками радянського суспільства Й. Сталін і його поплічники зазнали найбільших труднощів у національній сфері. Адже етнічні спільноти піддавалися контролю менш за все через свою відданість традиціям і цінностям пращурів, певну закритість. Багато етнічних меншин СРСР мали за кордоном власну національну державність, отримували ззовні якщо не економічну, то культурну та моральну підтримку. Зазначимо, що зусилля радянської пропагандистської машини з її постійними закликами до пильності, виявлення зовнішніх і внутрішніх ворогів були спрямовані на закріплення у громадській свідомості думки про іноземців-недругів. Саме тому по «націоналам» було завдано основний удар як на номенклатурному, так і на масовому етапі «Великого терору». При цьому грецька етнічна спільнота привертала особливу увагу керівництва ВКП(б) через свою чисельність. До 1937 року 93 % іноземців (громадян інших держав) становили греки.

Іншою причиною початку «грецької операції» НКВС історики вважають помсту радянського керівництва за провал грецького проєкту. За І. Джухою, Й. Сталін розглядав Грецію як плацдарм для засилання кмуністичної агентури на Близький Схід. Десятки греків не тільки з СРСР, але й з Балканського півострова проходили підготовку в якості розвідників і диверсантів. Але в 1935 році у Греції було відновлено монархію на чолі з Георгіасом ІІ. Потім, у серпні 1936 року, було встанолено диктатуру генерала Метаксаса, який заборонив діяльність комуністичної партії. Ці події примусили Й. Сталіна відмовитися від свого плану використати Грецію в якості плацдарму для просування на Близький Схід. Помститися Греції було неможливо, але «під рукою» опинилися тисячі її громадян, які мешкали на території Радянського Союзу; громадяни СРСР грецької національності.

Дослідники історії грецького етносу в Північному Приазов’ї І. Папуш, П. Мазур підкреслюють таку причину проведення «грецької операції» НКВС як бажання знищити самобутність греків, грецький етнос узагалі. Свідоцтвом таких намірів сталінського керівництва СРСР є належність більшості заарештованих у 1937-1938 рр. до соціального прошарку – грецької інтелігенції,  а також заходи радянської влади щодо реорганізації грецьких сільських рад, ліквідації Маріупольського грецького технікуму, закриття по селах грецьких шкіл, закриття грецького національного театру в Маріуполі, закриття газети «Колективістіс».

Отже, причини проведення «грецької операції» слід розглядати в контексті причин проведення «Великого терору» 1937–1938 рр. взагалі (приборкання всіх можливих опонентів комуністичного тоталітарного режиму, зокрема представників етнічних меншин; наміри побудувати однорідне суспільство та досліди зі створення «радянської людини», позбавленої національної самосвідомості). Суто національним аспектом «грецької операції» дослідники вважають прагнення Й. Сталіна помститися радянським грекам за провал планів з використання Греції для просування комуністичних ідей на Ближньому Сході через відновлення монархії,  встановлення військової диктатури.

ІІІ, Перебіг і наслідки політичних репресій сталінського режиму проти грецького населення України у грудні 1937 - березні 1938 рр.

«Грецька операція» НКВС проводилася згідно з директивою народного комісару внутрішніх справ СРСР М. Єжова від 22 грудня 1937 року № 50215. За нею був відданий наказ:

«1. 15 грудня цього року одночасно в усіх республіках, краях і областях здійснити арешти всіх греків, підозрюваних у шпигунській, диверсійній, повстанській і націоналістичній антирадянській роботі.

2. Арешту підлягають усі греки (грецько-піддані і громадяни СРСР) наступних категорій:

а) ті, що перебувають на оперативному обліку та розробляються;

б) колишні великі торговці, спекулянти, контрабандисти та валютники;

в) греки, які ведуть активну антирадянську націоналістичну роботу, у першу чергу, з середовища розкуркулених, а також усі, хто переховувався від розкуркулення;

г) політемігранти з Греції та всі греки, що нелегально прибули до СРСР, незалежно від країни, з якої вони прибули;

д) усі осілі на території СРСР греки, так звані, закордонні агенти ІНО НКВС та розвідувального управління РСЧА[1]».

15 грудня 1937 року розпочалися арешти греків, переважно чоловіків віком від 25 до 60 років. Арешти здійснювалися не тільки на території Української РСР, але й у Грузії, Азербайджані, Краснодарському краї. За даними науковців протягом перших десяти днів «грецької операції» у республіках Радянського Союзу було заарештовано близько 8 тис. осіб грецької національнотсі.

Дослідник І. Джуха збирав спогади очевидців «грецької операції» НКВС. Свідки згадують, що частіше за все арешти відбувались у вечірній або нічний час.

Спочатку –  стукіт у двері (або дзвінок), у вікно. Потім у будинку з’являлися люди у формі. За ними – поняті зі своїх, місцевих. Задавали питання: «Ви – такий-то і такий-то?» Називали прізвище, ім'я та по батькові. Після ствердної відповіді господарі будинку чули жахливі слова: «Ви арештовані!». Починався обшук, головним питанням під час якого було: «Де ховаєте зброю?» (заарештованих під час «грецької операції» звинувачували у причетності до «контрреволюційної диверсійно-шпигунської терористичної організації»).

Зі спогадів Сари Кузуб, с. Красна Поляна Донецької області

 «Мені було сім літ. Цей день, 16 грудня, я добре пам’ятаю… За батьком прийшли двоє. Вони почали кричати на нього, кудись гнати. Забрали всі фотографії, які побачили, золото. Після чого батька увели».

Зі спогадів Петра Юрьєва  (Старобешево)

«У грудні 37 року в нашій школі кожен день хтось з учнів плакав. Це означало, що в нього взяли батька, або діда, або старшого брата. Я розумів, що в селі відбувається щось жахливе, але усвідомити всю глибину трагедії товаришів не міг. Доки не настала моя черга.

Я повертався зі школи та побачив батька, якого везли на «лінійці»… Позаду сиділи двоє озброєних чоловіків. Батько також помітив мене та, не відриваючись, мовчки, дивився мені в очі. Він продовжував дивитися на мене, а я  – на нього, поки «лінійка» не завернула за кут будинку. Так ми простилися один з одним».

Документи, листи, знайдені під час обшуків, загрожували небезпекою, застосовувалися для арештів інших людей – родичів, знайомих. Наприклад, у в’язниці м. Маріуполя у Лазара Хортули знайшли конверт з адресою сина Давіда. Той запрошував батька до себе з приводу народження внука. За адресою, указаною на  конверті, з’явилися за

Давідом. Заарештували його брата Семена, який приїхав привітати Давіда з народженням первістка. Усі заарештовані члени  родини Хортулів не повернулися з тюрем.

Греків заарештовували й на роботі. З НКВС телефонували на підприємство або в установу, дізнавалися, чи знаходиться на робочому місці «об’єкт для вилучення». Відділи кадрів, голови партійних і комсомольських організацій допомагали працівникам НКВС затримати людину. Потім від дверей підприємства від’їжджали чорні воронки.

Наприклад, Георгія Левентіса, учителя Янісольської школи, заарештували під час уроку грецької мови. Секретар постукала у двері та запросила до канцелярії. Там Георгія зустріли міліціонер і ще один чоловік у цивільному одязі.

Організовано пройшли арешти у селі Анадоль Сталінської (нині Донецької) області. Місцеві активісти обійшли всіх чоловіків, чиї імена були занесені до списку, і запросили їх на збори. Коли ті зібралися у правлінні колгоспу, до будівлі під’їхала вантажівка з озброєними людьми. Вони оточили правління та наказали всім, хто там знаходився, сісти у повозки, що вже чекали неподалік.

31 січня 1938 року Політбюро ЦК ВКП(б) прийняло постанову про подовження строків «національних операцій» НКВС, а також позасудовий порядок розгляду справ заарештованих:

«1. Дозволити Наркомвнусправ продовжити до 15 квітня 1938 операцію з розгрому шпигунсько-диверсійних контингентів з поляків, латишів, німців, естонців, фінів, греків, іранців, харбінців, китайців і румунів, як іноземних підданих, так і радянських громадян, відповідно до існуючих наказів НКВС СРСР.

2. Залишити до 15 квітня 1938 існуючий позасудовий порядок розгляду справ заарештованих за цими операціями людей, незалежно від їх підданства».

Позасудовий порядок розгляду справ заарештованих означав, що долю греків вирішувала Особлива нарада на чолі з наркомом внутрішніх справ СРСР М. Єжовим, генеральним прокурором СРСР А. Вишинським. Із в’язниць у регіонах до Москви надходили списки з іменами заарештованих. Службовці розглядали ці списки та готували рішення щодо долі заарештованих. Як правило, дев’ять із десяти заарештованих пропонували розстріляти, одного з десяти – засудити до висилки в табори від 8 до 10 років. Списки були такими великими, що називалися «альбомами», а спосіб винесення вироку – «альбомним». «Альбоми» подавалися на підпис М. Єжову та А. Вишинському.

Перше засідання Особливої наради, де розглядався «грецький» альбом із 174 прізвищ, відбулося 10 січня 1938 року. Усім заарештованим було винесено вирок – «Розстріляти». Слід зазначити, що перший «грецький» альбом (список) містив у собі виключно імена приазовських греків – наших земляків.

Розстріли приазовських греків здійснювалися в Донецьку (тоді  Сталіно). Відомі імена сталінських катів, які виконували вироки, - це заступник начальиика УНКВС по Сталінській області капітан держбезпеки Шашков, начальник першого спецвідділу Зуйков, начальник внутрішньої тюрьми УДБ УНКВС Дерновий.

Точні дані про кількість розстріляних невідомі. За даними перепису населення 1926 року загальна чисельність мешканців Маріупольської округи УРСР грецької національності становила 64 228 осіб, Сталінської округи – 33 501 особу. І. Джуха вважає, що з них у Північному Приазов’ї було заарештовано щонайменше 5 000 осіб. 96 % заарештованих було розстріляно впродовж місяця. Сьогодні відомі прізвища тільки 3 479 репресованих

Греки, засуджені до висилки, потрапляли до таборів на р. Колима (до 1,5 тис. осіб), республіки Комі (130 осб), Казахстану (200 осіб), Норільського табору (100 осіб), Архангельського табору (60-80 осіб) та ін. Загалом станом на 1938 рік у таборах перебувало близько 2,5 тис. греків, із них 600-800 осіб загинуло в період до 1941 року.

ІІІ. Видатні представники грецького народу, знищені під час «Великого терору» 1937-1938 рр.

У результаті проведення  «грецької операції» НКВС були репресовані:

- Георгій Костоправ, видатний громадський і культурний діяч доби «коренізації»;

-представники грецької літературної групи Донеччини Василь Галла, Амфіктіон Димитріу, Харалампій Акрітас та ін.;

- Костянтин Чаплан, головний конструктор двигуна танку Т-34 (заарештований у Харкові);

- режисери й актори Маріупольсього грецького театру Г. Дегларі, Д. Теленчі, Ф. Кашкер, Г. Севда та ін.

Георгій Костоправ

Фундатор румейської мови та літератури Георгій Антонович Костоправ народився 27 жовтня (9 листопада) 1903 р. у сім’ї волосного писаря в с. Малоянісолі Маріупольського повіту Катеринославської губернії (нині – Нікольський район Донецької області).

Під час навчання в Маріупольському реальному училищі Георгій Костоправ надрукував свій перший вірш у шкільному щотижневому рукописному журналі (1911 р.).

За часи політики «коренізації», що проводилася більшовиками у 20-ті рр. ХХ ст. з метою «укорінення» комуністичної влади на національних окраїнах, щиро підтримав заходи з відродження грецької традиційної культури, почав писати поезії румейською мовою (мовою румеїв – греків, які під час перебування у Криму та після переселення наприкінці ХVIII ст. до Приазов’я зберегли грецьку мову). Георгій Костоправ написав поему «Ламбос» (1932), поему «Леонтій Хонахбей», (1934); збірку  віршів  («Здра­стуй, життя!», Сталіно, 1937) та ін. Значне місце в його творчості займали «удрамайда» – національні частівки приазовських греків

Георгій Костоправ працював  літпрацівником, відповідальним секретарем, літредактором грецької газети  («Коллективістис») у 1932-1937 рр. На її шпальтах 9 березня 1933 року він опублікував переклад «Заповіту» Т. Шевченка румейською мовою.

У грудні 1937 року Георгій Костоправ був заарештований за вигаданим звинуваченням в участі у грецькій контрреволюційній диверсійній повстанській організації. 14 лютого 1938 року був розстріляний більшовиками в катівнях Сталінського (Донецького) відділу НКВС. Місце поховання Георгія Костоправа не відоме.

Із статті Г. Александрової «Тут моє коріння з рідною землею назавжди сплелось»

«...У ніч з 23 на 24 грудня 1937 року до будинку Костоправа зайшли непрошені «гості» – двоє в цивільному. Перепорпавши всі папери, шухляди, книги, заарештували господаря. ...Заарештували не як поета, про вірші слідчі заговорять пізніше, вибиваючи свідчення про націоналістичні погляди. Допитували майор Орлов, оперуповноважений 3-го відділу, і старший лейтенант держбезпеки Єселевський, який пізніше був арештований і, мабуть, розстріляний. Слідчі звинуватили Костоправа у шпигунстві, зв’язках з грецькою розвідкою й активній участі в контрреволюційній націоналістичній організації.

Удові поета, Ользі Євгеніївні, повідомили, що її чоловік помер від саркоми легенів 23 липня 1944 року в м. Жданов [нині – Маріуполь]. Ця дата до 1990 року вважалася офіційною датою смерті поета. Лише після того, як маріупольська міська організація товариства «Меморіал» зробила запит в Донецьке обласне управління КДБ, у січні 1990-го була встановлена справжня дата смерті Георгія Костоправа»

Урок 10 лютого 2020р.

Перейдіть за посиланням join.naurok.ua Введіть своє прізвище та ім'я а також код доступу 535205Виконайте тестові завдання до 21 лютого!